Комментарий автора: "Городок Сент-Женевьев-де-Буа, с которым связана судьба многих представителей русской эмиграции, расположен в 25 километрах от Парижа. В 1927 году в этом городе по инициативе княгини Мещерской открылся Русский дом для престарелых русских эмигрантов. Рядом с кладбищем был куплен участок земли, на котором была построена церковь Успения Божией Матери по проекту художника Александра Бенуа."
из сообщения:
http://www.blagovest-info.ru/index.php?ss=2&s=3&id=16249&print=1
Агентствo религиозной информации Благовест-Инфо
www.blagovest-info.ru
"...Сент-Женевьев-де-Буа (Cimetière Sainte-Geneviève-de-Bois) и церковь Успения Богородицы. Здесь похоронены более 10 тысяч русских: офицеры царской армии и потомки знатных фамилий, философы, литераторы, художники и многие другие..." Вечная память...
Людмила Солма,
Москва, Россия
член МГО Союза писателей России, Творческого клуба «Московский Парнас», РОФ содействия развитию современной поэзии «Светоч»
«...ПОЭЗИЯ, как мы все понимаем – НЕ ТОЛЬКО <глаза, да слух> РАДУЕТ,
НО И НАПРЯГАЕТ - МЫСЛЬЮ, а иначе какой от неё прок?
разве только - витиеватость <кустистого> стихоплетства.» (Revaty Alrisha, из письма "Амстердам августа 02-го...")
Прочитано 8921 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хорошее стихотворение, история наша трагична - до бесконечности... жаль, что не поучительна - для забывчивых потомков... хотя, есть о чем и поразмышлять, и не только отдавая сиюминутную дань уважения российским скитальцам... Комментарий автора: О, да людских трагедий в нашей общей истории - не меряно...
Mima
2010-06-30 20:57:29
I my tam byvali...
Y vas tochno peredany nostalgicheskie oshyshenia iskrennei pechali. Vecnaia pamiat gonimym nevzgodami - tak tiajela ychast vynyjdennykh emigrantov toi istoricheski dramatichnoi nashei polosy
Стрекоза и Соловей, басня - Алла Войцеховская Читать соловью и дрелям,
не способным к трелям...
От чёрной зависти сверлят другим мозги,
а в душах их давно уже "ни зги"...
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
